Єврейка юна серцем прагла Бога, Месію ждала і благала див… І враз відкрилась їй свята дорога: Ніхто й ніколи нею не ходив. Могутній ангел тихо зринув з неба, До діви просто й щиро промовляв: - Радій, Маріє, Бог прийшов до тебе! Жона благословенна! - так вітав. В душі у неї острах і тривога, Думки біжать: "та хто ж така я є?" - Не бійсь, Маріє, благодатна в Бога, Господь вже знає серденько твоє… Кажу я те, що Бог мені велів: Зачнеш в утробі і породиш Сина. Син Божий-Всемогутнього Дитина!!! В писанні є ім'я Емануїл… - Як буде це? Я зрозуміть не можу… Заручена. Не знала мужа я… - Тебе огорне силою Дух Божий, Народиться дитя: ІЄШУА!!! І знов думки: "А що ж то скажуть люди? Каміння…смерть…чи осуд і ганьба?!!" - Господь Святий!!! Та хай по Слову буде!!! Тобі я вірю. Я-Твоя раба. Вона блаженна. О! Яка то радість Носити в лоні це Святе Дитя. - Бог милосердний не забув Ізраїль, Спасе народ Свій й дасть нове життя! І породила у хліві холоднім. У ясла положила…От дива: Прийшли із поля пастухи голодні, Звіщали з Неба сказані Слова. Як за Законом, в храм Єрусалимський Батьки внесли Ісуса-немовля. Дитя до себе радо притуливши, Семен в Святому Дусі промовляв, Що бачить він Святе спасіння з Неба Для всіх євреїв й світло для людей. Маріє-мати, плакати не треба, Хоч меч вкладеться до твоїх грудей… Людське дитя…У чому ж особливість? О, серце материнське, говори! А мудреці прийшли і поклонились, І принесли Ісусові дари… Мале дитя, як всі маленькі діти… Сміється, плаче, спить біля грудей. Чому ж за Нього наказав убити Цар-Ірод в Віфлеємі тих дітей?!! Хвалилась мати щиро між жінками: Росте для батька добрий помічник! Оце й на Паску він ходив вже з нами… А де ж Ісус? Куди Він раптом зник? Шукали довго Йосип і Марія… Знайшли у храмі. "Мамо, це мій Дім!!!" Молилась мати: "Я не розумію…" Й Слова ховала в серденьку своїм. Вже виріс Син. Уже ввійшов в служіння. Забув і батька, і братів, і дім… Молилась мати: "Дай же розуміння Тих Слів, що сховані у серденьку моїм." Голгофа. Хрест. Оце страшне розп'яття… О, Боже! Як це можна зрозуміть?! Чи це благословення чи прокляття?! Меч вклався в серце і вогнем горить!!! Хіба ж то тіло? То єдина рана!!! Чому оце терпіти має Він?!! Ісус схилився і з хреста поглянув: Матусю, біля тебе є твій син… Оце була її нова дорога. Воскрес? Воскрес!!! - Для серця новий струс!!! Молилась, плакала і довіряла Богу, І йшла до тих, з ким був її Ісус! Вона молилась ревно і невпинно, Хоч біль утрати серце ще несе… І Дух Святий вогнем на неї злинув, Все нагадав і пояснив усе!!! Життя земне своїм потоком лине, Біжить, вирує, як ріка стрімка… А серце матері із вічності гука: - Я не богиня, я проста людина. Не йдіть до мене! А прийдіть до Сина!!! Лиш в Нього є прощення і спасіння, Любові Божої невичерпна ріка… 16.02.2010р.